Програма комплексного вступного випробування на основі повної загальної середньої освіти (тести)

Програма

комплексного вступного випробування 

з української мови та літератури

на основі повної загальної середньої освіти (тести)

для спеціальностей:

  012  « Дошкільна освіта»;

013 «Початкова освіта»

(денна і заочна форма навчання)
         

                                            Пояснювальна записка

         Вступні випробування на основі повної загальної середньої світи у вигляді тестів проводяться для категорій вступників, передбачених Умовами прийому  та Правилами прийому до КВНЗ «Нововбузький педагогічний коледж» у 2020 році.

      Програма відповідає Програмі зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури, розробленої з урахуванням чинних програм з української мови та літератури, відображає засадничі ідеї Державного стандарту повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392), з урахуванням Програми з української літератури для 5–9 класів для загальноосвітніх навчальних закладів (2012 зі змінами 2015–2017 рр.)

               Програма з української мови передбачає перевірку рівня теоретичної підготовки вступників: знання звукового складу мови, лексичного багатства, частин мови, синтаксису простого та складного речення, а також практичну: визначення співвідношення звуків і букв у словах та наголосу у словах, удосконалення навички правопису, розрізнення багатозначних слів і омонімів, типів переносного значення слова, удосконалення навичок відмінювання іменних частин мови; визначення видів односкладних, складних речень (підрядних, сурядних, безсполучникових, змішаного типу) та вживання розділових знаків.

         Програма з української літератури спрямована на  перевірку розуміння вступниками змісту художніх творів, усвідомлення особливості індивідуального стилю письменника, його ролі у літературному процесі.

         Робота складається з трьох частин. Частина 1 містить 33 завдання різних форм з української мови. Частина 2 містить 24 завдання різних форм з української літератури. Частина 3 передбачає написання власного висловлення.

 

 

 

Інструкція щодо виконання роботи.

1. Правила виконання зазначені перед завданнями кожної нової форми.
2. Відповідати  тільки на конкретно поставлене завдання. Відповіді вписувати чітко, дотримуючись вимог інструкції до кожної форми завдань.
3. У разі необхідності використовувати  чернетку.

4. Необхідно виконати всі завдання. Результат залежатиме від загальної кількості правильних відповідей, зазначених у бланку А, та якості написання власного висловлення в бланку Б.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оцінювання тестів  з української мови і літератури

Тест вступного випробування  з української мови і літератури у 2017 році складається із завдань трьох форм: завдань з вибором однієї правильної відповіді, завдань на встановлення відповідності («логічні пари») і завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю.

Загальна кількість завдань тесту з української мови і літератури – 58, на їх виконання учасникам буде відведено 180 хвилин.

Максимальна кількість тестових балів, яку може отримати вступник  з української мови, правильно виконавши всі завдання №1-33 та №58 дорівнює 68 тестовим балам.

Максимальна кількість тестових балів, яку можна набрати, правильно виконавши всі завдання роботи з української мови і літератури - 104 бала.

ФОРМИ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді. Завдання складається з основи та чотирьох варіантів відповіді, з яких лише один правильний. Завдання вважається виконаним, якщо вступник вибрав і позначив відповідь у бланку відповідей А.

Тест містить 48 завдань цієї форми (№1-23, №29-53), що будуть оцінені в 0 або 1 бал: 1 бал, якщо вказано правильну відповідь; 0 балів, якщо вказано неправильну відповідь, або вказано більше однієї відповіді, або відповіді на завдання не надано.

Завдання на встановлення відповідності. Завдання складається з основи та двох стовпчиків інформації, позначених цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Виконання завдання передбачає встановлення відповідності (утворення «логічних пар») між інформацією, позначеною цифрами та буквами. Завдання вважається виконаним, якщо вступник встановив відповідність на сторінці бланка відповідей .

Тест містить 9 завдань цієї форми (№24-28, №54-57), що будуть оцінені в 0, 1, 2, 3 або 4 бали: 1 бал – за кожну правильно встановлену відповідність («логічну пару»); 0 балів за будь - яку «логічну пару», якщо зроблено більше однієї позначки в рядку; 0 балів за завдання, якщо не вказано жодної правильної відповідності («логічної пари»), або відповіді на завдання не надано.

 

Завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю (№58). Завдання  складається з основи та передбачає створення вступником власного аргументативного висловлення на дискусійну тему в бланку відповідей В.

Завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю оцінюється від 0 до 20 балів за критеріями змісту та мовного оформлення:

1. Теза: 0, 1 або 2 бали.

2. Аргументи: 0, 1 або 2 бали.

3а. Приклад із літератури чи інших видів мистецтва: 0, 1 або 2 бали.

3б. Приклад, що є історичним фактом або випадком із життя: 0, 1 або 2 бали.

4. Логічність, послідовність: 0, 1 або 2 бали.

5. Висновок: 0, 1 або 2 бали.

6а. Орфографія та пунктуація: 0, 1, 2, 3 або 4 бали.

6б. Лексика, граматика та стилістика: 0, 1, 2, 3 або 4 бали.

Важливо! Роботу, що не відповідає темі власного висловлення, буде оцінено в 0 балів. Роботу обсягом до 100 слів буде оцінено в 0 балів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ ПРОГРАМИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Фонетика. Графіка

     Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й не наголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші  випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й.       

2. Лексикологія. Фразеологія

     Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми).

Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і
вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів'я, афоризми.

З. Будова слова. Словотвір

     Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

     Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах.

4. Морфологія

4.1. Іменник

     Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Закінчення –а(-я), -у(-ю) в орудному відмінку іменників чоловічого роду другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

4.2. Прикметник

     Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м'яка групи).

4.3. Числівник

     Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

1) один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п ‘яти до двадцяти, тридцять, п 'ятдесят...

вісімдесят;         

4) сорок, дев 'яносто, сто;  

5) двісті - дев 'ятсот;

6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.

4.4. Займенник

     Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників.

4.5. Дієслово

     Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і  недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

     Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки,
синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і
пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

     Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки,

синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення.

Дієприслівниковий зворот.

4.6. Прислівник

     Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів.  Правопис  прислівників  на  -о,  -е,  утворених  від  прикметників і  дієприкметників. Написання прислівників разом і через дефіс.

4.7. Службові частини мови

     Прийменник   як   службова   частина   мови.   Групи   прийменників   за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв'язок прийменника з непрямими відмінками іменника.  

    Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і

синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові,   умовні,   способу  дії,   мети,   допустові,   порівняльні,   з'ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за  будовою (прості, складні, складені).     

   Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням:
формотворчі,словотворчі,модальні

2.8. Вигук

 Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похід зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом МОН  від 14.07.2016 №826

   5. Синтаксис

5.1. Словосполучення

                Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв'язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення  непоширені й поширені

               5.2. Речення

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою  висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю засобів ускладнення (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання).

5.2.1. Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості
 узгодження присудка з підметом. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження.

5.2.2. Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні    

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків,

обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).

5.2.3. Односкладні речення

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з
членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-
особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні.                                                                                              

5.2.4. Просте ускладнене речення

    Речення з однорідними членами. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами.  Речення  зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки - непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини.   Відокремлені   уточнюючі   члени   речення.   Розділові   знаки   в односкладними членами.

5.2.5. Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв'язку частин складного речення:

1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв'язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв'язок між частинами складного речення.    

5.2.5.1. Складносурядне речення

     Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні.
Смислові зв'язки між частинами складносурядного речення.   

5.2.5.2. Складнопідрядне речення

       Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв'язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові).

  Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв'язку частинами:

1)    складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

2)    складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;       

3)    складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю.

5.2.5.3. Безсполучникове складне речення

        Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень

між складовими частинами-реченнями:

         1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

         2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

      Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

5.2.5.4. Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

5.3. Способи відтворення чужого мовлення

     Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої
мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.

6. Стилістика

     Стилі   мовлення   (розмовний,   науковий,   художній,   офіційно-діловий,

публіцистичний), їх основні ознаки, функції.

7. Орфоепія

     Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через
фонетичну транскрипцію. Вимова приголосних звуків та окремих звукосполучень.   

8. Орфографія

     Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [й], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м'якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м'яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і  жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників,  прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови. Особливості написання числівників. Написання окремо (сполучень прислівникового типу), разом і через дефіс (прислівників, службових частин мови, вигуків).

9. Розвиток мовлення

     Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст як середовище функціонування мовних одиниць. Основні ознаки тексту: зв’язність, комунікативність, членованість, інформативність. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Способи зв'язку речень у тексті. Класифікація текстів за сферою використання, метою, структурними особливостями. Тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення.

 

 

Зміст програмового матеріалу з української літератури

1.      Усна народна творчість

Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових і родинно-побутових пісень Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри, віють буйні», «Засвіт встали козаченьки». Історичні пісні. «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то хміль». Тематика, образи, зміст народних дум і балад. «Дума про Марусю Богуславку». Балада «Ой летіла стріла».

2.      Давня  українська література

«Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги) «Слово про похід Ігорів», Григорій Сковорода. «Бе ІіЬегіаіе», «Всякому місту — звичай і права...», «Бджола та Шершень».

3. Література кінця XVIIIпочатку XX ст.

Іван Котляревський. . «Ннеїда», «Наталка Полтавка», Тарас Шевченко «Катерина», «Кавказ», «Сон («У всякого своя доля;..»)», «І мертвим, і  живим, і ненарожденним... », «Заповіт», Пантелеймон Куліш. «Чорна рада». Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я», Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1,4 частини). Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля». Іван Франко «Захар Беркут», «Чого являєшся мені у сні?..», «Мойсей»

4. Література XX ст.

Михайло Коцюбинський  « Тіні забутих предків», «Intermezzo». Василь Стефаник «Камінний хрест». Ольга Кобилянська. «Valse mélancolique». Леся Українка. «Contra spem spero!», «Лісова пісня». Микола Вороний. «Блакитна Панна».Олександр Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..». Павло Тичина. «Пам’яті тридцяти», «Ви знаєте, як липа шелестить... », «О панно Інно...». Максим Рильський. «У теплі дні збирання винограду...»  Микола Хвильовий. «Я (Романтика)».  Володимир Сосюра. ЛюбітьУкраїну!».

Валер’ян ПідмогильнийУ«Місто». Юрій Яновський. «Майстер корабля». Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом». Микола Куліш «Мина Мазаило»

Богдан-Ігор Антонич «Різдво». Олександр Довженко. «Зачарована Десна».

Андрій Малишко. «Пісня про рушник». Василь Симоненко. «Ти знаєш, що ти - людина?», «Задивляюсь у ... твої зіниці...»,.. «Лебеді материнства». Василь Голобородько «Наша мова».Олесь Гончар. «Модри Камень», Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном». Василь Стус  «Господи, гніву  пречистого...» . Іван Драч. «Балада про соняшник». Дмитро Павличко. «Два кольори». Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать...», «Маруся Чурай» .

5. Твори українських письменників-емігрантів.

Іван Багряний. «Тигролови».  Євген Маланюк «Уривок з поеми»

6.  Сучасний літературний процес (кінець ХХ-початок XXI ст.)

Загальний огляд, основні  тенденції. Постмодернізм, як літературне явище.

 

 

 

                                Рекомендована література

 

1. Авраменко О.М. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій форі: І ч./ О. М.Авраменко, М.Б.Блажко. -6-е видання: змінене й доповнене. –К. : Грамота,2016. -560 с.
2. Авраменко О.М. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій форі: ІІ ч./ О. М.Авраменко, М.Б.Блажко. -6-е видання: змінене й доповнене. –К. : Грамота,2016. -560 с.
3. Авраменко О.М. Українська література. Хрестоматія для підготовки до ЗНО. –Грамота,2010.
4. Коваленко Л.Т., Михайлова Н.В.,  Даниленко О.Л. Українська література. Збірник завдань для державної підсумкової атестації. –Центр навчально-методичної літератури, 2017.
5. Куриліна О.В., Земляна Г.І. Українська література. Довідник. Тестові завдання. –Абетка,2016.
6. Новосьолова В.І., Босак С.П., Плетньова Л.В. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: 11 клас. – Генеза,2016.
7. Соловей Н.В. Українська література. Збірник тестових завдань для підготовки до ЗНО. –   Генеза,2015.